Інфекційні хвороби – загальномедична проблема. Тернопіль „Укрмедкнига” Матеріали VII з’їзду інфекціоністів України (27 – 29 вересня 2006 року, м. Миргород) – 2006. – С. 215–216.
Вітряна віспа (ВВ) спричиняється герпетичним вірусом людини 3-го типу (Varicella-Zoster), який виділений в 40 р. XX століття і відрізняється швидким поширенням по клітинній культурі, ефективним руйнуванням інфікованих клітин і здатністю існувати в латентній формі переважно (але не винятково) в нервових гангліях. ВВ одна з найпоширеніших інфекцій у світі. За рівнем захворюваності поступається лише грипу та іншим ГРХ.
Мета роботи – встановити особливості клінічного перебігу ВВ у дорослих залежно від віку. Спостерігали 98 хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні в інфекційній клінічній лікарні м. Львова в різний час протягом 6 років (2000– 2005 рр.). 40 хворих (40,8%) були віком від 15 до 20 років, 35 (35,5%) – від 21 до 30 років, 16 (16,3%) – від 31 до 40 років і 8 хворих (7,4%) – віком понад 40 років. Серед захворілих було 68 чоловіків та 30 жінок.
Спостереження показали, що клінічний перебіг у дорослих був значно тяжчий. Так, у 25 (25,5%) пацієнтів перебіг хвороби був тяжкий, у 62 (63,3%) пацієнтів – середньотяжкий і легкий перебіг спостерігався лише у 11 (11,2%) пацієнтів. Більшість осіб (69,1%) поступили в осінньо-зимовий період.
У типових випадках хвороба починалась гостро (78%) або підгостро (22%) з одно- або дводенним початковим періодом, при якому спостерігалися підвищення температури тіла від субфебрильної до високої, нездужання, загальна слабість, біль голови. У тяжких випадках відзначались виражені симптоми інтоксикації, прояви нейротоксикозу (у 3-х пацієнтів), діарейний синдром (у 2-х). Подальший розвиток хвороби відзначався появою рясної плямисто-папульозно-везикульозної висипки, яка протягом доби швидко збільшувалась і поширювалась на обличчя, волосисту частину голови, тулуб, нерідко на долоні, часто спостерігався нестерпний свербіж шкіри. Тривалість періоду висипань у 88% хворих становила 5-7 днів. У 6 хворих вміст везикул був з геморагічним компонентом, у 12 пацієнтів спостерігалася пустулізація елементів з повторним підвищенням темпера тури тіла до фебрильних цифр і зростанням інтоксикаційного синдрому, у 4-х пацієнтів поряд з типовим спостерігався бульозний висип. Кірки, які утворювалися на місці везикул, були грубими і пізніше відпадали. Екзантема у 91,3% випадків супроводжувалася енантемою на слизовій оболонці рота, переважно в ділянці піднебінних дужок і м’якого піднебіння, у 12 осіб розвинувся афтозний стоматит, який зумовлював сильний біль при вживанні їжі. Енантема спостерігалась також і на слизових статевих органів з однаковою частотою у жінок і чоловіків (3,9%). В 0,9% випадків висипання спостерігалися на кон’юнктиві очей, супроводжуючись сльозотечею, відчуттям “піску”. У 56% випадків спостерігалося збільшення шийних і завушних лімфатичних вузлів. У гемограмі хворих відзначалась лейкопенія з незначним зрушенням формули вліво.
У 25,5% хворих перебіг захворювання був тяжким, спостерігалися бактеріальні ускладнення: флегмона різних ділянок шкіри (3,1 %), стафілодермія (2 %), бронхопневмонія – (7,1 %), ниркова недостатність з уремічним енцефалітом розвинулася у одного хворого на фоні хронічного гломерулонефриту, алкоголізму. У 6,1 % хворих розвинулася генералізована форма ВВ (суцільне ураження шкіри і слизових оболонок типовими елементами висипки) на обтяженому іншими захворюваннями преморбідному фоні (туберкульозний бронхоаденіт, міліарний туберкульоз, діабет, ревматизм, виразкова хвороба 12-ти палої кишки, ВГС, цироз печінки. У 3-х осіб важкий перебіг ВВ розвинувся на фоні вагітності, у одної хворої в післяродовий період (5-й день кесарського розтину). Двоє хворих поступили з супутнім набряком Квінке, один із синдромом Стівена-Джонсона (прийом анальгетиків). У двох вагітних (19 і 28 років) перебіг ВВ закінчився викиднем на 20 і 27 тижнях вагітності відповідно. У одної вагітної двійнею на 5 день ВВ (ще продовжувався період висипань) наступили передчасні пологи із наступною загибеллю плода. У 6,1 % хворих на 5-6-й день хвороби розвинувся енцефаліт, який супроводжувався болем голови, головокружінням, блюванням, сонливістю, слабістю в ногах, диплопією, ністагмом, тремором пальців рук, порушенням координаційних проб, позитивними симптомами Опенгейма, Гордона.
Для лікування проводили змазування 1% розчином метиленового синього, 1% розчином бриліантового зеленого, 0,05%-1% водним розчином етакрину лактату), 5-10% розчином калію перманганату. При афтозних стоматитах і вульвовагінітах проводили місцеву обробку 3 % розчином пероксиду водню і 0,05-0,1% риванолом. В разі гнійних ускладнень призначали антибіотики. При виражених симптомах інтоксикації проводили дезинтоксикаційну терапію. При енцефалітах, генералізованих формах призначали протигерпетичні препарати (ацикловір або валцикловір), що дозволило скоротити період висипань в середньому на 1 день, зменшувало число нових елементів приблизно на 25% і послабляло вираженість симптомів інтоксикації у третини пацієнтів. Для десенсибілізації призначали антигістамінні препарати – діазолін, фенкарол, супрастин, лоратадин, кетотіфен, обтирання шкіри 1% р-ном новокаїну. При масивних кірках змазували їх 3% оксоліновою маззю, 5% дерматоловою або 2-3% борно-вісмуто-нафталановою.
Таким чином, перебіг ВВ у дорослих в порівнянні з дітьми відзначається тяжчим перебігом хвороби, ряснішою висипкою, більшою частотою різноманітних ускладнень.