Тяжкі форми інфекційних хвороб і невідкладні стани. Матеріали науково практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України. 16-17 травня 2002 року, м. Дніпропетровськ. – Тернопіль, 2002. – С. 37-38.
Геморагічні васкуліти належать до поліетіологічних судинних захворювань, розвиток яких провокується різноманітними факторами. Чільне місце серед них займають інфекційні хвороби, в першу чергу ті, у патогенезі яких є імунокомплексне ураження. Впровадження методів специфічної діагностики у практику клінічної ангіології призвело до збільшення кількості хворих, в яких виявляються віруси гепатитів, частіше гепатиту В та С. У хворих з важкими васкулітами у наших спостереженнях частіше визначався гепатит С.
У більшості таких хворих прояви гепатиту до певного часу маскуються ураженням судин і такі хворі лікуються у різних спеціалістів. Досить часто вони отримують тривалу терапію ГКСГ, яка виявляється неефективною, більше того, ¾ на тлі ГКСГ хвороба прогресує.
Лікування таких хворих є складною проблемою. При тяжкому перебігу хвороби (некрози в окремих випадках сягають 5-10% поверхні шкіри і більше — пауло-некротичний ангіїт), навіть без ознак ниркової патології, постає питання про терапію ГКСГ. Якщо така потреба виникає, то доцільнішим є призначення цих препаратів пульс-терапією, бо вона частіше є ефективною та краще переноситься хворими на вірусні гепатити (ми використовуємо дексаметазон у дозі 150-400 мг, з перерахунку на преднізолон, тобто у доза значно менших, ніж це звичайно практикується). Ця тактика особливо виправдовує себе у тих випадках, коли хворі раніше вже отримували гормонотерапію.
При наявності ознак реплікації хворим потрібна противірусна терапія (зефікс при гепатиті В та a -інтерферони при гепатиті С, з урахуванням функції нирок та даних лабораторного контролю автоімунних процесів).
Комплексне лікування геморагічних васкулітів включає потужну детоксикаційну терапію (зокрема, введення розчину реополіглюкіну у дозі 400 мл 1 раз на 7-10 днів тощо). Враховуючи, що призначення хворим на вірусні гепатити цитотоксичних препаратів (циклофосфамід, азатіоприн та ін.) є небажаним, ми як альтернативу використовуємо нормальний людський імуноглобулін для внутрішньовенного введення (у дозі 0,5-1 г/ кг маси тіла, кратність введення 5 – 15 разів). Корисні і сеанси плазмаферезу, які особливо ефективні при кріоглобулінеміях. Місцево, після очищення рани від некротичних мас, використовується 2% крем аргосульфан.
Всім хворим призначалися вазоділятатори (препаратом вибору є ніфедіпін) та ангіопротектори, за показами — гепарин, антиагреганти та антибіотики.
За нашими даними подібна комплексна схема лікування у більшості випадків тяжкого геморагічного васкуліту призводить до ремісії процесу.