Таблиця 1. Мутації HВV тa їх можливі наслідки.

Мутант

Найчастіші ділянки мутації

Наслідки мутації

Вплив на імунне реагування

Вплив на перебіг хвороби

Особливості діагностики лікування та профілактики
Pre-s/s Різноманітні, в тому числі заміна гліцину аргініном у положенні 145 амінокислоти гена G145R Точкова мутація в а-детермінанті HВsAg, утворення поліпептидів, що сприяє канцерогенезу Атипові маркерограми, втрата нейтралізуючої активності anti-HВs, зменшення кліренсу HВV Спрощення механізмів хронізації та розвитку гепатокарциноми Ускладнюється специфічна діагностика, ідентифікація субтипів HВV. Зменшується ефективність специфічної профілактики. Розроблені вакцини та діагностичні тест-системи з врахуванням змін у а- детермінанті HВsAg

Pre-core/core

 Заміна гуанідину на аденін у 1896 нуклеотиді – утворення стопкодону Припинення синтезу HВeAg, зміна імунодомінантних епітопів. Домінантним стає квазівид 1. Із зникненням з крові HВeAg відміняється толерантність до експресованого HВсAg–імуноцитоліз гепатоцитів – перший етап.2. Зменшення специфічної реактивності імуноцитів з припиненням імунного руйнування гепатоцитів – другий етап. 1. Загострення з підвищенням активності АлАТ.2. Сприяє хронізації, розвитку цирозу, гепатокарциноми. Припускається зв’язок квазівиду з фульмінантним гепатитом Типовим є відсутність в крові HВeAg, при наявності анти-НВе та HВV DNA. Зменшується ефективність інтерферонотерапії, частішають рецидиви після закінчення лікування.
Гена полімерази (Р) 1.Заміна метіоніну на валін або метіоніну на ізолейцин у 195-196 нуклеотиді (М552М; М5521)2. L528V i V5221L (рідше) 1.Руйнування YMDD – зменшення рівня реплікації порівняно з диким штамом – резистентність до ламівудину2. Резистентність до фaмцикловіру Незначний Недостатньо вивчений Виникає резистентність до ламівудину або фамцикловіру. Може зберігатися чутливість до інших аналогів нуклеозидів (лобукавір, адефовір)
Х-гена Численні деменції: нуклеотиду на 3` кінці гена в ділянці промотора (1770-1777), ділянці 20 нуклеотиду (1752-1772) та інші. Вивчені недостатньо, але відомо, що мутації призводять до зменшення трансактивуючої активності Х-гена Відсутність серологічних маркерів ГВ, або їх неповний спектр Сприяє персистенції HВV, підтримує хронізацію, розвиток гепатокарциноми Діагностика можлива шляхом виявлення HВV DNA (PCR)