Герасун Б.А., Зінчук О.М., Киселик І.О., Алексанян Т.І. Випадок вісцерального лейшманіозу.

Інфекційні хвороби – загальномедична проблема. Тернопіль „Укрмедкнига” Матеріали VII з’їзду інфекціоністів України (27–29 вересня 2006 року, м. Миргород) – 2006. – С.378–381

В останнє десятиріччя значно зросла актуальність тропічних та паразитарних хвороб, з огляду на пожвавлення міжнародних контактів, розвиток туризму, виїзд громадян України на роботу і навчання в інші країни, в тому числі тропічного поясу з високим рівнем, за даними ВООЗ, захворюваності у деяких з цих країн. Протягом 2005 року було зареєстровано два випадки вісцерального лейшманіозу, один з них уроджений. Ще один випадок вісцерального лейшманіозу у 2006 році.

Хвора В., 27 років, захворіла в травні 2004 року, коли з’явились болі в суглобах, спостерігався періодичний підйом температури тіла до 38ºС. Знаходилась на амбулаторному спостереженні і лікуванні в ревматолога з діагнозом “реактивний артрит”. З анамнезу відомо, що з 2003 березня по квітень 2004 рік знаходилась на півдні Італії, де працювала по найму. В подальшому стан хворої прогресивно погіршувався, підвищувалась гарячка до 39-40ºС, турбували болі в суглобах, різка загальна слабкість, збільшилась у розмірах печінка, селезінка, з’явились ознаки кахексії. У важкому стані в січні 2006 році поступила у ревматологічне відділення ОКЛ з діагнозом “недиференційований колагеноз”. Проводився діагностичний пошук для виключення сепсису і системної гематологічної патології. Хвора отримувала лікування антибіотиками (тієнам), кортикостероїдами (метилпреднізолон), дезинтоксикаційну терапію. Проте стан продовжував прогресивно погіршуватись. Пацієнтка консультована інфекціоністом, який з огляду на тропічний анамнез, гектичну гарячку, виражену гепатоспленомегалію, панцитопенію, ознаки кахексії запідозрив вісцеральний лейшманіоз.  Після стернальної пункції 03.02.06 року та дослідженні пунктату кісткового мозку виявлено Leishmania infantum. Хвора переведена в ІКЛ м. Львова.

Стан при поступленні дуже важкий. Шкірні покрови різко бліді, з сірим відтінком, чітко контуровані вени шкіри тулуба та кінцівок. Важкість стану зумовлена вираженим інтоксикаційним синдромом (гектична гарячка), анемією, лейкопенією, тромбоцитопенією, вираженою гепатоспленомегалією (селезінка +15см, печінка +12см нижче краю реберної дуги по середньоключичній лінії), приєднанням вторинної бактеріальної інфекції (двобічний гнійний отит). Маса тіла 46 кг (відмічала схуднення за останні шість місяців на 22 кг).

При поступленні ЗАК: еритроцити-1,6•1012/л, гемоглобін – 39 г/л, лейкоцити -0,9•109/л п-1%, с-4%, л-22%, м-2%, в мазку нараховано – 29 клітин, ШОЕ-82 мм/год, тромбоцити – 48•109/л. Загальний білок – 80,1г/л альбуміни 42,8%, глобуліни 57,2%, альфа1-2,0%, альфа2-3,4%, бета-6,4%, гама-45,4%, протромбіновий час-21″, протромбіновий індекс- 71%, фібриноген-3,4г/л, гематокрит- 0,16, сечовина-6,2ммоль/л, креатинін-0,1ммоль/л.

Хворій розпочато лікування: переливання еритромаси, в/в нормальний людський імуноглобулін, дезинтоксикаційна терапія (реосорбілакт, 10% розчин глюкози), глюкокортикостероїди, антибіотики (цефтріаксон по 1г двічі на добу), десенсибілізуюча терапія. З шостого дня перебування в стаціонарі хвора почала отримувати специфічну терапію пентостамом в дозі 800 мг на добу протягом чотирьох днів, у подальшому глюкантимом в дозі 1200 мг на добу протягом 21 дня. З 4-5-го дня після призначення специфічної терапії, стан хворої почав поступово покращуватися, знизилась гарячка, зменшилась інтоксикація. На четвертий день від початку специфічної терапії ЗАК: еритроцити-2,0•1012/л, гемоглобін-44 г/л, лейкоцити -1,0•109/л п-10%, с-14%, л-33%, м-7%, в мазку нараховано – 64 клітини, ШОЕ-80мм/год, тромбоцити – 77•109/л. На 14-ий день специфічної терапії ЗАК: еритроцити-2,3•1012, гемоглобін-60 г/л, лейкоцити -2,2•109 п-9%, с-16%, л-66%, м-9%, ШОЕ-76 мм/год, тромбоцити – 96•109. Виписана додому на 50-ий день перебування в стаціонарі в задовільному стані. При виписці ЗАК: еритроцити-2,9•1012, гемоглобін-80 г/л, лейкоцити -4,1•109 п-9%, с-16%, л-66%, м-9%, ШОЕ-76 мм/год, тромбоцити – 126•109, маса тіла – 56 кг.

Таким чином, з огляду на високий ризик захворювання на тропічні та паразитарні захворювання, для вчасного виявлення вісцерального лейшманіозу необхідно ретельно аналізувати епідеміологічні дані у хворих, в клінічній картині яких переважає панцитопенічний, гепатоспленомегалічний і кахектичний синдроми. Невирішеним залишається також питання забезпечення сучасними препаратами для лікування тропічних паразитозів, в тому числі вісцерального лейшманіозу.