Ворожбит О.Б. Проблеми діагностики хронічного гепатиту С з позапечінковими ураженнями.

Експериментальна та клінічна фізіологія та біохімія. – 2004. – № 2. – С. 83–86.

HCV-інфекція залишається однією з найактуальніших проблем сучасної медицини. На жаль, безсимптомний перебіг захворювання, який спостерігається в 60-70% випадків, є причиною пізнього виявлення хвороби, часто уже в стадії хронічного захворювання. Більшість сучасних авторів розглядають HCV-інфекцію як системний патологічний процес, при якому внаслідок позапечінової реплікації вірусу у 43-49% хворих виявляють різноманітні позапечінкові ураження, що можуть маскувати класичні прояви хронічного вірусного гепатиту.

Завданням нашої роботи було з`ясувати частоту та спектр позапечінкових уражень у хворих на хронічний гепатит С, виявити найбільш поширені позапечінкові ураження при хронічному гепатиті С в західному регіоні України, а також визначити контингент хворих з позапечінковою патологією, яких доцільно обстежувати на анти-HCV та HCV-RNA з метою встановлення діагнозу та вчасного початку противірусної терапії.

Матеріали та методи. Для дослідження було відібрано 150 хворих (віком від18 до 65р. з них жінок-79; чоловіків-71), в яких діагноз хронічного гепатиту С було підтверджено за загальноприйнятими критеріями: визначення anti-HCV загальних, antі-HCVIgM та антитіл до білків Cor-22, NS-3, NS-4, NS-5, HBsAg, HBeAg, anti-HBе та anti-HBc загальних та класу IgM проводилось імуноферментним аналізом із використанням діагностичних тест-систем виробництва “Clone Systems” (Італія), “Orgenics” (Ізраїль), НВО “Діаґностичні системи” (Н. Новгород, Росія) та “Вектор Бест” (Новосибірськ, Росія). Дослідження проводили згідно методики виробника. Результати визначали на спектрофотометрі “Stat Fax” (USA) при довжині хвилі 492 нм. Визначення HСV-RNA та HBV-DNA проводилося методом полімеразної ланцюгової реакції, використовували праймери і Taq-полімеразу виробництва АТЗТ “Біомедсервіс” і “Біоком” (Київ) та “Биотех” (Москва). В більшості випадків проводилося і морфологічне дослідження – біопсія печінки. Для включення пацієнтів у дослідження, обов’язковою умовою були негативні тести на HbsAg і(або) анти – HBс та HBV DNA, щоб виключити можливість виявлення позапечінкових уражень внаслідок HBV-інфекції. З подальшого дослідження були виключені  пацієнти, анамнез життя і хвороби котрих викликав сумніви щодо супутньої хронічної патології. Наприклад, зловживання алкоголем, вживання наркотиків, серцево – судинна та легенева недостатність, туберкульоз, виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, холецистит тощо. Контрольну групу склали 69 хворих на ХГС, без позапечінкових уражень.

Після проведеного дослідження, позапечінкові ураження були виявлені у 57 хворих (35 жінок і 22 чоловіків ), що складає 38% усіх обстежених.

Таблиця 1. Спектр та частота позапечінкових уражень серед 150 хворих на ХГС.

Виявлені позапечінкові ураження умовно можна поділити на три основні групи: 1)позапечінкові ураження переважно імунокомплексного генезу (васкуліти різної локалізації – шкірний васкуліт, гломерулонефрит, тощо); 2)позапечінкова патологія імуноклітинного та імунокомплексного генезу (артрити, поліоміозит, тубулоінтерстіціальний нефрит  тощо); 3) ураження системи крові, в патогенезі яких при хронічному гепатиті С розглядають реплікацію вірусy в печінці і поза нею. Усім хворим з досліджуваної групи були проведені імунологічні холодові проби, в результаті дослідження у 35 %  було діагностовано кріоглобулінемію. Отже, позапечінкові ураження зустрічалися в нашому досліджені з різною частотою але абсолютна більшість з них проявлялася на фоні кріоглобулінемії.

Враховуючи що у нашому дослідженні спостерігалися форми хронічного гепатиту С, при яких, власне, синдром гепатиту був майже не виражений і на перше місце виступали позапечінкові ураження, ми проаналізували до яких спеціалізованих відділень зверталися пацієнти з досліджуваної та контрольної груп, перед тим, як у них був діагностований хронічний гепатит С.

Мал.1. Частота позапечінкових проявів при хронічному гепатиті С.

A – Дерматологічне відділення
Б – Гематологічне відділення
В – Нефрологічне відділення
Г – Ревматологічне відділення
Д – Ендокринологічне відділення
Е – Гастроентерологічне відділення
Є – Інфекційне відділення

Приведені дані свідчать, що абсолютна більшість хворих на ХГС з позапечінковими ураженнями зверталася в непрофільні відділення і тільки після тривалого і, в більшості випадків, малоефективного лікування проводилося дообстеження, після чого пацієнти скеровувалися в гепатологічні відділення ІКЛ.

Отже, результати нашого дослідження показали, що позапечінкові ураження зустрічаються у ( 38%) хворих на хронічний гепатит С. Серед них переважає змішана кріоглобулінемія (35%). Шкірний васкуліт(8,7%), гематологічні ураження(3,3%), ураження нирок (ХГН)(8,0%), ураження м`язів (2,7%), ураження суглобів (6%), ураження щитоподібної залози (3,3%), автоімунні та ін.(4,7%), пізня шкірна порфірія(1,3%). Враховуючи, що при ХГС з позапечінковим ураженнями пацієнти найчастіше звертаються в дерматологічне, нефрологічне, ревматологічне та ендокринологічне відділення то доцільно обстежувати їх на анти-HCV,HCV-RNA та кріоглобуліни з метою встановлення діагнозу та вчасного початку противірусної терапії, особливо якщо ці пацієнти резистентні до базової терапії.

Література

1. Игнатова Т.М., Апросина З.Г., Серов В.В. и соавтор. Внепеченочные проявления хронического гепатита С //Российский медицинский журнал.  – 2001. – №2. – С. 13 – 18.
2. Ворожбит О.Б. Виявлення позапечінкових уражень при хронічному гепатиті С //Практична медицина. – 2003. – № 2. – С. 33 – 35.
3. Ворожбит О.Б. Проблема позапечінкових уражень при хронічному гепатиті С // Практична медицина. – 2003. №3. – С. 97 – 101.
4. Ворожбит О.Б. Змішана кріоглобулінемія як найбільш поширений позапечінковий прояв хронічного гепатиту С (клінічний випадок) //Практична медицина. – 2003. № 4 – C. 121 – 123.
5. Козловская Л.В., Гордовская Н.Б., Малышко Е.Ю. и соавт., Криоглобулинемическое поражение почек – особенности течения, лечения.// Нефрология и диализ. – 2002. Т. 4, № 1 – С. 37 – 39.
6. Лопаткина Т.Н. Хронический гепатит С: Внепеченочные проявления, особенности клинического течения, диагностика. Информ. Бюл. ”Вирусные гепатиты”., -2000. №2. С. 5 – 6.
7. Серов В.В. Хроническая генерализованая инфекция, обусловленная вирусами гепатита (клинико-морфологический анализ) // Клинич. Медицина. – 1997. – № 12 – С. 4 – 7.
8. Roderick Remoroza, George Y WU Extrahepatic manifestations of chronic hepatitis C // Chinese Journal of Digestive Diseases. 2003. – Vol. 4 – P. 93
9. NIH International Consensus Conference of Hepatitis C. Сonsensus statement // Journal of Hepatology.  – 1997. – V. 26, Suppl. 1. – P. 2 – 10.

The problem of diagnostic of chronic hepatitis C with extrahepatic lesion.
O.Vorozhbyt

Extrahepatic manifestation are detected in ( 38 %) patients with chronic hepatitis C.

The mixed cryoglobulinemia (35 %), dermal vasculitis (8,7 %), hematology lesion (3,3 %), lesion of nephroses (CHN) (8,0 %), muscle pathology (2,7 %), lesion of joints (6 %), lesion of a thyroid gland (3,3 %), autoimmune etc. (4,7 %), late dermal porphyria (1,3 %) are found.That is expedient to investigate the patients of dermatology, nephrology, rheumatology endocrynology departments on anti-HCV, HCV-RNA and cryoglobulins with the purpose of installation of the diagnosis and well-timed beginning of treatment of a basic disease.