Герасун О.Б. Особливості позапечінкових проявів HBeAg-негативного HBV DNA-позитивного хронічного гепатиту В.

Досягнення і проблеми клінічної інфектології. Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України. – Тернопіль, 2008. – С. 20–21.

Проблемі позапечінкових проявів (ПП) при хронічному гепатиті В (ХГВ) присвячено багато досліджень, але з відкриттям реплікативної форми HBeAg-негативного ХГВ це питання набуло нової актуальності. Актуальність ця тим більша, що проблема HBeAg-негативного гепатиту В в Україні вивчається недостатньо.

Дослідження позапечінкових проявів провели у двох групах хворих: основна група – HBeAg-негативні HBV DNA-позитивні хворі (57) та група зіставлення – хворі на HBeAg-позитивний ХГВ (72).

Найчастіше у хворих на HBeAg-негативний та HBeAg-позитивний ХГВ виникали суглобовий синдром (відповідно 21,1 та 20,8%; р>0,05), шкірний васкуліт (14,0 та 13,9%; р>0,05) та хронічний гломерулонефрит (10,5 та 11,1%; р>0,05), які майже однаково часто спостерігалися в обох групах хворих. Однак причини розвитку ПП та їх клінічні прояви значно різняться. Звертає на себе увагу те, що у більшості хворих на HBeAg-негативний HBV DNA-позитивний ХГВ системний васкуліт виникав на тлі кріоглобулінемії (у 7 із 8 хворих з проявами васкуліту, 87,5%), тоді як у групі зіставлення таке спостерігалося лише в 1 із 10 (10%) хворих з васкулітом. Загальна ж частота кріоглобулінемічного васкуліту становить в основній групі 12,3% (у 7 з 57 обстежених) і лише 1,4% у групі зіставлення (у 1 з 72 хворих; р<0,02). У частини хворих основної групи (3 з 8, 37,5%) васкуліт супроводжувався акроціанозом кріоглобулінемічного ґенезу. Клінічно він проявлявся ціанозом кінцівок, переважно рук, підвищеною чутливістю до холоду, болючістю суглобів пальців рук, скутістю рухів. У двох хворих була синюшність кінчика носа. За даними термографії уражених ділянок зареєстровано зниження температури кінцівок на 4–5ºС.

Встановлено також відмінності у клініко-патогенетичних особливостях ураження нирок у хворих на HBeAg-негативний та HBeAg-позитивний ХГВ. Так, у хворих основної групи гломерулонефрит зумовлено, на нашу думку, кріоглобулінемією. На це вказувало виявлення у сироватці крові всіх цих хворих холодових преципітуючих білків. Натомість у групі зіставлення лише в одного з 8 хворих (12,5%) із ХНН виявлено кріоглобулінемію.

Традиційно ураження судин у хворих на ХГВ пояснюють ушкоджувальною дією імунних комплексів. Згідно з результатами наших спостережень, таке пояснення прийнятне лише відносно HBeAg-позитивного ХГВ: ми не можемо проігнорувати високу частоту підвищеного рівня кріоглобулінів у крові хворих з васкулітами та ХГН на тлі HBeAg-негативного HBV DNA-позитивного ХГВ.

За сучасними уявленнями антигенна стимуляція В-лімфоцитів супроводжується посиленням синтезу в печінці поліклональних та моноклональних IgM (антитіла до Fc-фрагмента IgG – ревматоїдний фактор), що реагують з IgG утворенням змішаних кріоглобулінів. У хворих на гепатит С роль таких IgG виконують анти-HCV. Не виключається, що пов’язана з процесами мутації модифікація HBV може призводити до таких змін у будові антитіл, які сприяють кріоглобулінемії.

Отже, можна дійти висновку про істотні відмінності у патогенезі позапечінкових проявів, що виникають у хворих на HBeAg-негативний та HBeAg-позитивний ХГВ.