Телегін Д.Є. Неінвазивні методи оцінки гістологічної активності та стадії фіброзу хронічного гепатиту С.

Інфекційні хвороби – загальномедична проблема. Тернопіль „Укрмедкнига”  Матеріали VII з’їзду інфекціоністів України (27–29 вересня 2006 року, м. Миргород) – 2006. – С. 105–107.

За висновками консенсус-конференції Європейської асоціації з вивчення печінки (1999) та Національного інституту здоров’я США (2002),  при хронічному гепатиті С (ХГС) визначальними критеріями стадії хвороби, її прогнозу та перспективності противірусної терапії (ПВТ) є показники фіброзу та некротично-запальних змін у печінці.

«Золотим стандартом» оцінки гістологічної активності ХГС є пункційна біопсія (ПБ), яка повинна виконуватись до початку лікування і по завершенні ПВТ з наступним моніторингом що 4 роки. Однак, на практиці повнота обстеження хворих не завжди відповідає встановленим стандартам. Так, наприклад, протягом 2000-2005 рр. у Львівській комунальній клінічній лікарні ПБ виконано лише  29-м з 98 пацієнтів, в яких констатовано реплікативну форму ХГС (29%), та 16-м хворим з 75, що отримували  ПВТ (21%). Тобто, 79% пацієнтів пройшли лікування без належного стартового та/або контрольного визначення ступеня гістологічних змін і, відповідно, з невстановленою ефективністю ПВТ та невизначеним прогнозом ХГС. За даними літератури, в середньому по Україні та інших Європейських країнах частота виконання ПБ є ще меншою. Так у Франції, за даними Cadranel JF та співавт, біопсія виконується лише у 5% від необхідності. Пояснити цю ситуацію можна великою кількістю протипоказів для ПБ, а також невпевненістю значної частини лікарів в об’єктивності та безпечності даного методу. Неабияке значення має і висока вартість процедури. Таким чином, з тих чи інших причин, в переважній більшості випадків лікар виявляється позбавленим можливості об’єктивно оцінити стан хворого, визначити покази та ефективність ПВТ.

Альтернативою ПБ можуть бути неінвазивні методи оцінки гістологічної активності ХГС. Перші спроби визначення ступеня фіброзу та запалення за біохімічними показниками (гіалуронова кислота та ін.) мали серйозні недоліки: не вловлювали проміжних стадій фіброзу (між F0 та F4), не дозволяли отримувати стабільні, відтворювані результати. Лише у вересні 2002 року групі французьких вчених під керівництвом T. Poynard вдалось сконструювати систему обрахунку ступеня активності та стадії фіброзу за низкою біохімічних тестів з урахуванням віку та ваги пацієнта. Ця система отримала назву Fibro- та ActiTest і у 2003 та 2004 роках була ратифікована у Європі та США для оцінки гістологічної активності при ХГС, продемонструвавши повну відповідність з системою оцінки гістологічних змін за даними біопсії – METAVIR. Ця методика, що сьогодні використовується у провідних світових гепатологічних центрах, передбачає визначення 6-ти основних біохімічних констант: альфа2-макроглобулін, гаптоглобін, аполіпопротеїн А1, загальний білірубін, гама-ГТП та АлАТ.

Нами було апробовано дану методику при обстеженні 18 хворих на ХГС. У 14 пацієнтів Fibro- та Actitest виконано до початку ПВТ, 4 пацієнтам за результатами тесту було оцінено гістологічну активність ХГС після курсу ПВТ. У п’яти хворих ми мали можливість порівняти результати Fibro- та Actitest з одночасно проведеним гістологічним дослідженням пункційного матеріалу. І, хоча метою нашої роботи не було встановлення кореляції між даними гістології та фібротесту (це питання вже детально висвітлено у світовій літературі), не можна не відмітити, практично, повне співпадіння результатів цих двох досліджень. Особливо вразив випадок, коли  у пацієнта П. з клінічною картиною субклінічного перебігу HCV-інфекції спочатку на ПБ, а згодом і на фібротесті несподівано вималювалась гістологічна картина фіброзу 4-го ступеня, що, фактично, відповідає цирозу печінки. Такі приклади ще раз підтверджують підступність прихованого перебігу ХГС і переконують у необхідності оцінки гістологічних змін, не покладаючись лише на традиційні біохімічні тести. Отримані в інших обстеженнях результати показали широкий діапазон гістологічних змін: від мінімальних фіброзу та активності (F1А1) – 2 хворих  до вираженого фіброзу і цирозу печінки (F4А3) – 4 хворих. У двох випадках за даними Fibro- та ActiTest констатовано позитивну динаміку гістологічних змін (на 1-2 пункти) після курсу ПВТ порівняно з результатами ПБ, проведеної до лікування.

Таким чином, апробована методика неінвазивної оцінки ступеня гістологічних змін дозволяє з високим ступенем достовірності визначати стадію фібротичних та запально-некротичних змін у печінці хворих на ХГС. Fibro- та ActiTest можуть бути використані для первинного та динамічного обстеження хворих, що отримують ПВТ, а також хворих, що перебувають на диспансерному спостереженні з приводу ХГС.