Досягнення і проблеми клінічної інфектології. Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України. – Тернопіль, 2008. – С. 165–167.
Незважаючи на комплекс профілактичних заходів, які проводяться в Україні, лептоспіроз залишається актуальною інфекційною хворобою з огляду на високий рівень захворюваності, часто тяжкий перебіг з поліорганним ураженням, високі показники летальності.
Нами узагальнено особливості перебігу лептоспірозу в різні сезони року у 330 хворих, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в інфекційній клінічній лікарні м. Львова з 1989 по 2006 рр: 67 хворих госпіталізовані взимку, 60 – навесні, 121 – влітку і 82 – восени. Чоловіків було 246, жінок – 84. У вибірку увійшли тільки пацієнти, хвороба яких була спричинена збудником L. Icterohaemorrhagiae.
Результати досліджень свідчать, що серед осіб, які хворіли на лептоспіроз в зимово-весняний період, вірогідно частіше спостерігався тяжчий перебіг хвороби, ніж в інші пори року. Взимку і навесні частіше спостерігалася гостра ниркова недостатність (ГНН) і перебігала вона важче. Так, навесні оліго-анурія спостерігалася у 73,3% хворих, тоді як влітку – тільки у 37,2% (Р<0,001), восени – у 59,7% (t=1,72) і взимку – у 71,6% хворих. Відмінність зимових та літніх даних є також статистично вірогідною (Р<0,001).
Тяжчий перебіг гострої ниркової недостатності в зимово-весняну пору року підтверджується і лабораторними даними. Так, рівень сечовини сироватки крові понад 20 ммоль/л взимку спостерігався у 71,7% хворих, навесні – у 68,3%, тоді як влітку – тільки у 47,1% (Р < 0,001), восени – у 56,1% (Р < 0,05). В осіб, які хворіли навесні, рівень креатиніну сироватки крові понад норму спостерігався у 83,6% хворих, в той час як влітку – лише у 65,3% (Р < 0,01), восени – у 62,2% (Р < 0,01) і взимку – у 75,0% хворих.
Подібна закономірність виявлена і при дослідженні сезонних коливань розмірів печінки у хворих на лептоспіроз. Так, збільшення розмірів печінки понад 3 см, взимку було у 55,2% хворих, тоді як влітку – у 38,0% (Р < 0,05), восени – у 42,6% і навесні – у 53,3% хворих. Заслуговує на увагу й те, що збільшення розмірів печінки спостерігалося частіше навесні, ніж влітку (Р = 0,05).
В осіб, які хворіли взимку, рівень загального білірубіну сироватки крові більше 100 мкмоль/л виявлено у 86,6% хворих, в той час як влітку – тільки у 50,4% (Р < 0,001), восени – у 62,2 % (Р < 0,001) і навесні – у 78,3%. Різниця весняних і літніх даних також є вірогідною (Р < 0,001).
Таким чином, тяжкість перебігу лептоспірозу і вираженість клініко-лабораторних проявів можна умовно виразити наступним рядом: зима>весна>осінь >літо, тобто тяжкі форми найчастіше зустрічалися взимку і найрідше – влітку.
Заслуговує на увагу те, що тяжчий перебіг лептоспірозу вірогідно частіше спостерігається саме в ті сезони року, коли захворюваність була найнижчою (зима, весна) і достовірно рідше в сезони з високою захворюваністю (літо, осінь). А тому можна думати, що інтенсивність інфекційного процесу більшою мірою залежить від особливостей макроорганізму і меншою – від вірулентності збудника. Остання, як відомо збільшується при зростанні лептоспірозного епізоотичного процесу і посиленої міграції збудника між тваринами, тобто в літньо-осінній період року, коли за, нашими даними, тяжчий перебіг лептоспірозу спостерігався рідше.
На наш погляд, тяжчий перебіг лептоспірозу в зимово-весняний період можна пояснити впливом сезонних факторів навколишнього середовища, а також ендогенних сезонних ритмів фізіологічних процесів.