Хвороби печінки в практиці інфекціоніста. Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України. – Донецьк, 2007. – С. 47–49.
Лайм-бореліоз (ЛБ) – це мультисистемна інфекційна хвороба з вираженим клінічним поліморфізмом, при якій у частини хворих спостерігається ураження печінки. За останнє десятиріччя випадки ЛБ все частіше реєструються в країнах північної півкулі, в тому чисті і у східноєвропейському регіоні.
Метою дослідження було вивчення частоти і характеру ураження печінки в хворих на Лайм-бореліоз (ЛБ) у західному регіоні України. Під спостереженням знаходилися 104 хворих на ЛБ віком від 16 до 77 років (середній вік 45,28±1,54 років). Серед хворих було 37 чоловіків і 67 жінок. Діагноз ЛБ ґрунтувався на результатах анамнестичних, клінічних і лабораторних досліджень. У дослідну групу увійшли пацієнти з еритемними формами хвороби, в анамнезі яких був факт присмоктування кліщів. Діагноз ЛБ підтверджений виявленням в ІФА діагностичних титрів протибореліозних антитіл класу ІgМ і (або) IgG. З огляду на поширеність серед населення різних форм печіночної патології, результати біохімічних досліджень хворих на ЛБ порівнювали з даними аналогічного обстеження донорів крові (n=100), що за віком суттєво не відрізнялися від групи хворих на ЛБ. При виявленні у хворих на ЛБ відхилень результатів біохімічного дослідження крові, виключалися інші можливі причини ураження печінки. Тому у дослідну групу не потрапили двоє хворих на ЛБ, у яких виявлено anti-HCV, ще один пацієнт, у якого виявлено HBsAg, а також двоє пацієнтів із анамнестичними даними про зловживання алкоголем.
При порівнянні біохімічних показників дослідної і контрольної груп виявлені суттєві відмінності, які дозволяють стверджувати, що при ЛБ відносно часто виникає ураження печінки. Так, у 34,6 % хворих на ЛБ виявлено підвищення хоча б одного з біохімічних показників, які характеризують функцію печінки, тоді як у контрольній групі – тільки у 11 % (Р<0,001). Гіпербілірубінемія зареєстрована в 21,2 % хворих (у контрольній групі тільки у 3 %; Р<0,001). Найвищий рівень загального білірубіна крові у хворих на ЛБ сягав 38,25 мкмоль/л. Схожі дані отримані при дослідженні АлАТ – гіперферментемія виявлена у 18,2 % хворих (у контрольній групі тільки у 8 %, Р<0,05). Підвищення активності АлАТ було помірним (в межах 1–4 ммоль/год * л).
Виявлені істотні відмінності частоти ураження печінки у хворих на ЛБ чоловіків і жінок. Підвищення хоча б одного із біохімічних показників виявлене у 54,1 % чоловіків і у 23,9 % жінок (Р<0,05). Така ж закономірність спостерігалась і при дослідженні рівня загального білірубіну крові – гіпербілірубінемія виявлена у 32,4 % чоловіків і тільки у 14,9 % жінок (Р<0,05). Виявлене і підвищення активності АлАТ, хоча в цьому випадку можна говорити лише про тенденцію до більшої частоти гіперферментемії у хворих на ЛБ чоловіків порівняно з жінками (t=1,62). Як у чоловіків, так і у жінок зміни біохімічних показників супроводжувалося симптомами й ознаками, що могли б свідчити про ураження печінки. Так, нудота спостерігалася у 21,6 % хворих на ЛБ чоловіків і 14,9 % жінок, збільшення розмірів печінки у 13,5% чоловіків і 9 % жінок (P>0,05).
Ми проаналізували особливості клінічного перебігу ЛБ у пацієнтів зі зміненими біохімічними показниками крові (n=36 – група 1) порівняно з пацієнтами, у яких ці показники були в межах норми (n=68 – група 2). Установлено, що інкубаційний період при ЛБ був істотно коротшим в першій групі хворих і склав у середньому 9,27±1,66 днів, тоді як у другій групі він був значно тривалішим 18,12±3,31 днів (Р<0,02). Більшу частоту ураження печінки у хворих з “коротким” інкубаційним періодом, на нашу думку, можна пов’язати з вищою вірулентністю борелій, або масивністю зараження, що і могло вплинути на тривалість інкубації. Сказане підтверджується і частішим виявленням у хворих першої групи ознак дисемінації збудника порівняно з пацієнтами другої групи, у яких біохімічні показники були в межах норми. Так, ознаки дисемінації, крім гепатиту (вторинна еритема, полірадикулонейропатія, артрити, увеїти), у першій групі виявлені в 38,9 % пацієнтів, тоді як у другій групі – тільки в 16,1 % (Р<0,02).
Встановлено, що в обох групах швидкість одужання не залежали від вибору антибіотика, проте в групі хворих з позапечінковими ознаками дисемінації швидкість нормалізації біохімічних показників була значно повільнішою. Так, протягом 14 днів біохімічні показники нормалізувалися у 68,2 % хворих з відсутністю ознак дисемінації інфекції, окрім гепатиту, і тільки у 21,4% хворих, в яких окрім гепатиту спостерігалися вторинна еритема, або полірадикулонейропатії, артрити, увеїти (P<0,002).
Клінічною особливістю гепатиту при ЛБ є безжовтяничний перебіг з мінімальними симптомами інтоксикації і незначним підвищенням в крові рівня загального білірубіну і активності АлАТ.