Зінчук О.М. Інфікованість бореліями населення західного регіону України

Acta Medika Leopoliensia. – 2007. – Том XIII. – № 1–2. – С. 113–116.

Лайм-бореліоз (ЛБ) – це полісистемна інфекційна хвороба, яке спричиняється бактерією Borrelia burgdorferi і передається через присмоктування іксодових кліщів [9]. ЛБ широко розповсюджений в середній смузі західної і східної півкулі, реєструється у теплу пору року відповідно до біології переносника і характеризується у більшості випадків наявністю мігруючої еритеми на місці присмоктування кліща, а також схильністю до хронізації з ураженнями центральної і периферичної нервової системи, опорно-рухового апарату, серця, очей.  В Україні рівень захворюваності на ЛБ сягає 0,5–1 на 100 тис населення, що значно менше, ніж у сусідніх країнах – Російській федерації і Польщі (відповідно 4,0–5,0 та 2,5–3,0 на 100 тис). Незважаючи на те, що в Україні за останні роки покращилося виявлення ЛБ завдяки кращій обізнаності практичних лікарів і запровадженню методів специфічної лабораторної діагностики, можна думати, що офіційний рівень захворюваності далеко не відповідає реальному. Відомо, що у 20–40 % пацієнтів ЛБ перебігає в безеритемній формі, а це значно ускладнює клінічну діагностику, призводить до хронізації і несприятливих наслідків.

Антигенна гетерогенність борелій, здатність до мінливості антигенної структури, навіть в ході інфекційного процесу, сприяє персистенції збудника в організмі людини, що може призводити до ухиляння від захисного впливу факторів імунітету, хронізації та створює додаткові діагностичні проблеми і складнощі при розробці діагностичних тест-систем [2; 9; 7]. Труднощі вчасного виявлення ЛБ зумовлені також можливістю трансформації борелій в L-форми – так звані “форми незбалансованого росту” (сферопласти, видовжені циліндричні клітини, нитковидні структури), що здатні проходити через гістохімічні бар’єри [4; 5; 6]. Відносна стійкість L-форм до неспецифічних і специфічних факторів резистентності макроорганізму, їх низька імуногенність, можливість внутрішньоклітинної локалізації сприяє тривалій персистенції борелій, розвитку інапарантного інфекційного процесу без помітних клінічних ознак ні в ранній період, ні в період дисемінації інфекції. Вважається, що однією з причин утворення L-форм є нераціональне застосування антибіотиків в гострий період хвороби, що сприяє переходу інфекційного процесу в хронічну фазу. Також можуть утворюватися цисти із стійкою мукоїдною оболонкою, яка захищає їх від несприятливих впливів і є додатковою причиною труднощів діагностики та лікування. Морфологічно змінені варіанти борелій, особливо цисти і гранулярні структури, зберігають здатність до розмноження.

У віддалені терміни у частини інфікованих відбувається активація інфекційного процесу з маніфестацією клінічних проявів, розвитком серйозних органних уражень, які будуть визначати симптоматику хронічної стадії хвороби через місяці, і навіть роки після зараження. Найчастіше можуть виникати пізні ураження центральної і периферичної нервової системи, суглобів, серця і шкіри. Зрозуміло, що через тривалий час після зараження, інколи буває важко пов’язати ураження тих чи інших органів з присмоктуванням кліщів у минулому і запідозрити ЛБ.

Метою роботи було вивчення поширеності інфікування бореліями населення, а також професійних груп з високим ризиком зараження.

Матеріали та методи

Для вивчення поширення зараженості бореліями населення проводилося визначення рівня сироваткових антитіл класу IgG до B. burgdorferi у 107 здорових донорів крові. З метою визначення частоти інфікування бореліями представників професійних груп з високим ризиком інфікування бореліями вивчався рівень протибореліозних антитіл у працівників лісництв Львівської області (98 чоловік). Результати сероепідеміологічних досліджень проаналізовано з врахуванням загальновизнаної ландшафтно-географічної характеристики регіонів області [3]. Ми виходили з того, що територію Львівщини за ландшафтними характеристиками можна вважати інтегративною моделлю для ширших нозогеографічних узагальнень, оскільки тут представлена більшість ландшафтно-географічних зон України.

Виявлення специфічних антитіл класу IgG до B. burgdorferi в сироватці крові проводилося за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА). Використовувалися тест-системи “Lyme-Best” ЗАО “Vector-Best” (Новосибірськ, Росія) та “Lyme IgG ELISA” фірми “Diagnostic Automation Inc” (США).

Результати досліджень та їх обговорення

У результаті проведених сероепідеміологічних досліджень встановлено, що із 107 обстежених здорових осіб антитіла класу IgG до B. burgdorferi виявлено у 15, що склало 14,0 %. Найбільший відсоток серопозитивних осіб виявлено серед обстежених, що проживають в зонах лісостепу та Малого Полісся. Так, по названих двох зонах в середньому питома вага серопозитивних осіб склала 22,0 %, в той час, як по зоні Карпат – 5,6 % (Р < 0,05), по м. Львову – 5 % (Р < 0,02), а в зоні Волинської височини (Сокальський р-н) таких осіб взагалі не виявлено (Р < 0,001).

Результати дослідження рівня протибореліозних сироваткових антитіл у працівників лісового господарства, професійна діяльність яких супроводжується підвищеним ризиком присмоктування кліщів (лісники, лісоруби та інш.), свідчать про досить високу частоту інфікування. Найвищий рівень інфікування виявлений серед працівників лісництв ландшафтно-географічних зон лісостепу та Малого Полісся. Це Брюховицьке і Жовківське лісництва (кількість серопозитивних серед працюючих відповідно 50 % та 30,4 %). Проведене серед працівників цих лісництв опитування свідчить, що у 83,9 % осіб спостерігалися часті присмоктування кліщів (до 12 випадків на рік у кожного працівника). Встановлена пряма залежність між кількістю присмоктувань кліщів у окремого працівника і частотою інфікування. Так, серед працівників, які вказали частоту присмоктувань кліщів 8 – 12 разів на рік, специфічні антитіла виявлені у всіх. Така ж залежність виявлена між тривалістю стажу роботи за умов високого ризику присмоктування кліщів і частотою інфікування.

Виявлені статистично достовірні відмінності питомої ваги серопозитивних осіб серед працівників лісництв, що розташовані а межах однієї ландшафтної території і не відрізняються суттєво за характером рослинності. Так, серед обстежених 23 працівників Винниківського лісництва, яке за ландшафтними характеристиками не відрізняється від Брюховицького (що розташоване поруч і де кількість серопозитивних становила 50 %), не виявлено жодного серопозитивного (Р < 0,05), хоча за даними опитування працівників названого лісництва, частота присмоктувань кліщів суттєво не відрізнялася. Очевидно, що має місце різна частота спонтанного інфікування кліщів. Дослідження, які проведені у Львівській області у попередні роки, свідчать, що кліщі переважно відносяться до виду Ixodes ricinus, чисельність яких в різних регіонах коливається в широких межах, а інфікованість бореліями сягає від 3,3 % до 16,8% [1].

Незважаючи на відсутність серопозитивних осіб серед працівників Винницького лісництва, у м. Львові в 2000-2005 роках зареєстровано 6 хворих, які заразилися ЛБ у відпочинковій зоні цього лісництва (приміська зона міста Львова). А тому, на нашу думку, заслуговує на увагу негативний антропогенний вплив на приміські лісово-паркові масиви, що створює умови для розмноження кліщів. Екстенсивний розвиток сільського господарства, не завжди продумана система озеленення, приміського будівництва стали причиною мозаїчного розповсюдження лісів, що створює сприятливі умови для кліщів та їх годувальників з числа дрібних гризунів [8] і, можливо, частішого їх інфікування бореліями, хоча, для остаточних висновків необхідні додаткові спеціальні дослідження. Різна частота інфікованості кліщів є причиною значних коливань по регіонах області як рівня захворюваності, так і результатів сероепідеміологічних досліджень серед населення в цілому і професійних груп ризику зокрема, що підтверджується даними наших досліджень.

Результати серологічних обстежень працівників лісництв, що розташовані в зоні Карпат, суттєво відрізняються від наведених вище даних, які отримані при обстеженні працівників лісництв ландшафтно-географічних зон Малого Полісся та лісостепу. Так, при дослідженні сироваток 44 працівників Турківського і Бориньського лісництв не виявлено жодного випадку серопозитивності. Більш того, при опитуванні ніхто з працюючих не пам’ятав випадків присмоктування кліщів. Пояснення низької чисельності кліщів в зоні Карпат лежить, на наш погляд, в площині ландшафтної характеристики регіону, зокрема особливостей рослинного світу, а саме домінування хвойної рослинності, яка є менш сприятливим середовищем для кліщів.

Заслуговують на увагу ландшафтні особливості, головно характер рослинності ензоотичних територій з високим ризиком зараження, які знаходяться переважно в ландшафтно-географіч-них зонах лісостепу і Малого Полісся. Лісові масиви у більшості характеризуються наявністю низькорослого підліску, кущів та чагарників, що представлені різноманітними широколистяними породами, домінування яких часто є результатом нераціональної господарської діяльності і відображенням деградації лісової екосистеми в цілому. Саме на цій рослинності висотою до 1,5 м, особливо обабіч лісових доріг та стежок, перебувають голодні кліщі в очікуванні годувальника.

Не можна не помітити, що серед серопозитивних працівників виявлено значний відсоток осіб з високим рівнем специфічних антитіл класу IgG. Так, з 11 серопозитивних осіб Брюховицького та Жовківського лісництв у 7 осіб (63,6 %) коефіцієнт серопозитивності був дуже високим (> 10). Високий рівень антитіл у значної частини працюючих можна було б пояснити бустер-ефектом внаслідок частого присмоктування кліщів і повторного інфікування бореліями. Проте не виключено, що така висока напруженість гуморального імунітету до борелій у цих осіб свідчить про наявність тривалої персистенції збудника з формуванням інапарантного інфекційного процесу. Вважаємо, що особи з високим титром протибореліозних антитіл потребують всестороннього клінічного, інструментального і лабораторного обстеження для виключення хронічного ЛБ, а в подальшому тривалого диспансерного спостереження інфекціоніста.

Поглиблене клініко-лабораторне обстеження 11 серопозитивних працівників лісового господарства дозволили виявити серед них двох хворих на хронічну форму ЛБ (що становило 18,2 %). У одного пацієнта виявлено Лайм-артрит з явищами синовіїту колінного суглоба, у іншого – міокардіопатію бореліозного походження. Після госпіталізації і курсу лікування, яке включало антибіотикотерапію, стан хворих покращився.

У літературі описано багато випадків несприятливого перебігу хронічного ЛБ, часто з серйозними органними ураженнями, особливо нервової системи і опорно-рухового апарату. А тому вважаємо, що хронічний ЛБ із резидуальними явищами у працівників лісового господарства повинен бути визнаний професійною хворобою з відповідною державною опікою таких пацієнтів.

Висновки

  1. Явище персистенції борелій може бути причиною інапарантного інфекційного процесу або хронічного маніфестного ЛБ.
  2. У 14 % обстежених здорових осіб виявлено позитивні титри протибореліозних антитіл класу IgG.
  3. Кількість серопозитивних осіб серед працівників лісового господарства, в залежності від ландшафтно-географічної зони, сягає 0–50 %.
  4. Хронічний ЛБ із резидуальними явищами у працівників лісового господарства необхідно визнати професійною хворобою з відповідною державною опікою пацієнтів.

Список літератури

  1. Білецька Г.В., Семенишин О.Б., Гжегоцька Л.С. та інш. Еколого-епідеміологічні аспекти хвороби Лайма у Львівській області // Практична медицина. – 2003. – № 4. – С. 95–102.
  2. Лобзин Ю.В., Усков А.Н., Козлов С.С. Лайм-боррелиоз (иксодовые клещевые боррелиозы) – СПб, 2000. – 156 с. 3.
  3. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізико-географічне районування. Географічна енциклопедія України. – Т. 3. – К., 1993 – С. 340–343.
  4. Наумов Р.Л., Васильева И.С. Пораженность населения боррелиями и заболеваемость болезнью Лайма // Медицинская паразитология и паразитарные болезни. – 2005. – № 2. – С. 40–42.
  5. Alban P.S., Johnson P.W., Nelson D.R.     Serum-starvation-induced changes in protein synthesis and morphology of Borrelia burgdorferi // Microbiology. – 2000. – V. 146, Pt 1. – P. 119–127.
  6. Gruntar I., Malovrh T., Murgia R., Cinco M. Conversion of Borrelia garinii cystic forms to motile spirochetes in vivo // APMIS. – 2001. – V. 109, N 5. – P. 383–388.
  7. Hefty P.S., Jolliff S.E., Caimano M.J. et al. Changes in temporal and spatial patterns of outer surface lipoprotein expression generate population heterogeneity and antigenic diversity in the Lyme disease spirochete, Borrelia burgdorferi // Infect. Immun. – 2002. – V. 70. – P. 3468–3478.
  8. LoGiudice K., Ostfeld R.S., Schmidt K.A., Keesing F. The ecology of infectious disease: effects of host diversity and community composition on Lyme disease risk // Proc. Natl. Acad. Sci. – 2003. – V. 100, N. 2.– P. 567–571. 9. Steere A.C. Lyme Disease // N. Engl. J. Med – 2001. – V. 345. – P. 115–125

Резюме

В статті наведені дані щодо поширеності Лайм-бореліозу серед населення західного регіону України. У 14 % обстежених здорових осіб виявлено позитивні титри протибореліозних антитіл класу IgG. Кількість серопозитивних осіб серед працівників лісового господарства, в залежності від ландшафтно-географічної зони, сягає 0–50 %. Значне поширення Лайм-бореліозу серед населення потребує раннього виявлення хвороби з метою своєчасного спеціалізованого лікування.

Ключові слова: Лайм-бореліоз, борелії, діагностика, кліщі, ІФА

Summary

THE INCIDENCE OF BORRELIA INFECTION IN POPULATION OF THE WESTERN REGION OF UKRAINE AND CHRONIC LYME-BORRELIOSIS.

The data concerning epidemiology of Lyme-borreliosis in population of the western region of Ukraine is presented. It was established that 14 % of examined healthy people have antiborrelia IgG antibodies. The number of seropositive persons among people employed in forestry reaches 0–50 % depending on landscape-geographic area. Wide spread Lyme-borreliosis requires the early diagnosis of disease in the purpose opportune specialized treatment.

Key words: Lyme disease, borreliosis, diagnostics, tickborne, ELISA