Інфекційні хвороби – загальномедична проблема. Тернопіль „Укрмедкнига” Матеріали VII з’їзду інфекціоністів України (27 – 29 вересня 2006 року, м. Миргород) – 2006. – С. 24–26.
Хронічні гепатити В (ХГВ) і С (ХГС) супроводжуються автоімунними процесами, про що свідчить виявлення у цих хворих широкого спектру авто-антитіл, здебільшого це антинуклеарні антитіла різної специфічності, в тому числі до нативної ДНК. Терапія хворих на хронічні вірусні гепатити з автоімунними процесами розроблена недостатньо, для лікування таких хворих використовують глюкокортикостероїдні та цитостатичні препарати, але їх призначення не рекомендовано хворим з інтенсивною вірусною реплікацією. Отже, назріло питання про впровадження нових підходів до лікування даних захворювань. Одним із таких підходів може бути оригінальний метод зменшення інтенсивності автоімунних процесів шляхом внутрішньошкірної імунізації автолейкоцитами.
За допомогою даного методу було проліковано 20 хворих на ХГС та ХГВ з позапечінковими ураженнями. Побічний ефект був відсутній у всіх пацієнтів. У результаті лікування в більшості хворих (19 із 20; 95%) наступило покращення: зменшення загальної слабкості, нормалізація активності АлАТ, прискорення зворотного розвитку висипу у хворих з васкулітом, ремісії різної тривалості, суттєве зменшення титру антиядерних антитіл в сироватці крові. У хворих з часторецидивуючим васкулітом загострення припинялися, або виникали, значно рідше і характеризувалися легшим перебігом. Позитивно впливає така терапія і на перебіг кріоглобулінемії та зв`язаного з нею гломерулонефриту.
Ефективність внутрішньошкірної імунізації автолейкоцитами можна пояснити комплексною дією автореактивних клітин на механізми гуморального і клітинного імунітету. Відомо, що клітини, які виділяють з організму і піддають навіть простим, малотравматичним маніпуляціям, певною мірою стають чужими для організму. Очевидно, це підсилює імунологічне реагування. Можна припустити, що в умовах внутрішньошкірної імунізації лімфоцит периферичної крові втрачає частину захисних механізмів (знижується здатність до зміни форми і «маскування» рецепторів тощо). Не виключено, що має місце і перехресне реагування за рахунок часткової ідентичності антигенних структур. У всякому випадку, лише взаємодією між імунізуючими клітинами (мішень) і автоантитілами можна пояснити досить швидке зниження концентрації останніх.
Однак, тільки взаємодією з антитілами віддалені результати лікування пояснити не можна. Відомо, що Т-лімфоцити пасивно переносять автоімунні хвороби. З цього випливає, що при внутрішньошкірній імунізації автолейкоцитами клітини можуть викликати стан гіперчутливості сповільненого типу, тобто запускати клітинну імунну відповідь за рахунок генерації цитотоксичних лімфоцитів. Відомо також, що в периферичній крові дорослих людей міститься певна кількість стовбурових клітин. Не виключено, що при внутрішньошкірному введені вони можуть також сприяти процесам регенерації. У всякому випадку, на таку можливість вказує динаміка відновних процесів у хворих з ураженням дрібних судин шкіри.
Отримані дані можуть бути основою для застосування способу терапії шляхом вакцинації автолейкоцитами хворих на хронічні вірусні гепатити з позапечінковими ураженнями. Даний спосіб лікування є малоінвазивним і дозволяє уникнути ускладнень, пов`язаних з проведенням класичної комплексної терапії, особливо хворих на ХГС. Метод зменшення інтенсивності автоімунних процесів шляхом внутрішньошкірного введення автолейкоцитів може застосовуватися як самостійно так і в комплексній терапії хворих на хронічні вірусні гепатити з позапечінковими ураженнями.