Зінчук О.М., Герасун Б.А., Ворожбит О.Б. Епідеміологічні особливості Лайм-бореліозу у Львівській області.

Інфекційні хвороби – загальномедична проблема. Тернопіль „Укрмедкнига”  Матеріали VII з’їзду інфекціоністів України (27 – 29 вересня 2006 року, м. Миргород) – 2006. – С. 395–397.

За останнє десятиріччя значно зросла захворюваність на Лайм-бореліоз (ЛБ) у країнах північної півкулі, в тому чисті і у східноєвропейському регіоні. Не є винятком і Україна. Нами вивчалися закономірності епідемічного процесу ЛБ у Львівській області у 2000-2005 роках. Всього зареєстровано 179 випадків. Діагноз був підтверджений з огляду на епідеміологічні, клінічні та лабораторні дані, а саме – факт присмоктування кліщів, наявність мігруючої еритеми та інших характерних ознак, результати серологічного дослідження.

Для вивчення епідеміологічних закономірностей ЛБ проводилося визначення рівня антитіл до B. burgdorferi серед населення області (107 здорових донорів крові), а також представників професійних груп з високим ризиком інфікування бореліями (98 працівників лісництв).  Для специфічного підтвердження діагнозу ЛБ проводилося виявлення в сироватці крові антитіл класу IgM та IgG до B. burgdorferi за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА) і (або) непрямої реакції імунофлюоресценції (нРІФ). Для індикації специфічних антитіл класу IgM та IgG в ІФА використовувалася тест-система “Боррелиоз-ИФА” науково-виробничої фірми “Helix”  (СПБ, Росія). Лабораторна діагностика ЛБ методом нРІФ проводилася на базі лабораторії трансмісивних вірусних інфекцій Львівського НДІ епідеміології та гігієни МОЗ України.

Серед захворілих було 60 чоловіків, 92 жінки та 27 дітей. Вікова структура серед дорослих була наступна: 15-20 років – 10 хворих, 21-30 – 24, 31-40 – 24, 41-50 – 37, 51-60 – 31 і понад 60 років – 26 хворий. Більшість зареєстрованих хворих були жителями міст – 149 осіб (83,2 %). З них більшість (102 пацієнтів) – жителі м. Львова. Факт присмоктування кліщів підтвердили 173 пацієнтів (96,6 %). Шестеро осіб з ознаками мігруючої еритеми присмоктування кліщів заперечували. Більшість випадків хвороби були місцевого походження. У шести пацієнтів присмоктування кліщів відбулося при відвідуванні інших країн – Чехії (3) та Польщі (3). Тільки 23 жителів міст  (15,4 %) заразилися за міських умов, коли присмоктування кліщів відбулося при відвідуванні міських парків. Усі інші хворі заразилися за межами міст. Найчастіше при відвідуванні лісу для збирання грибів, ягід, заготівлі лікарських трав (116 осіб – 67,1 %), рідше на дачах, присадибних ділянках і городах (38 – 22,0 %), на пасовищі (1 пацієнт – 0,6 %).

Звертає на себе увагу значне переважання у структурі захворюваності міських жителів, що, на наш погляд, не можна пояснити лише більшою доступністю медичної допомоги за умов міста. Потребує поглибленого дослідження рівень колективного імунітету до ЛБ різних груп населення, зокрема, міських жителів.

Показники захворюваності на ЛБ і географія ензоотичних територій корелюють з отриманими даними сероепідеміологічних досліджень. Із 107 обстежених здорових осіб антитіла класу IgG до B. burgdorferi виявлено у 15, що склало 14,0 %. Найбільший відсоток серопозитивних осіб виявлено серед обстежених, що проживають в зонах лісостепу та Малого Полісся. Так, по названих двох зонах в середньому питома вага серопозитивних осіб склала 22,0 % (13 чоловік), в той час, як по зоні Карпат – 5,6 % (Р < 0,05), по м. Львову – 5 % (Р < 0,02), а в зоні Волинської височини (Сокальський р-н) таких осіб взагалі не виявлено (Р < 0,001).

Результати дослідження рівня протибореліозних сироваткових антитіл у працівників лісового господарства, професійна діяльність яких супроводжується підвищеним ризиком присмоктування кліщів (лісники, лісоруби та інш.), свідчать про досить високу частоту інфікування. Найвищий рівень інфікування виявлений серед працівників лісництв ландшафтно-географічних зон лісостепу та Малого Полісся, де кількість серопозитивних серед працюючих складала по окремих лісництвах 30,4 – 50 % . Проведене серед працівників цих лісництв опитування свідчить, що у 83,9 % осіб спостерігалися часті покуси кліщів (до 12 випадків присмоктування кліщів у кожного працівника в рік). Встановлена залежність між кількістю присмоктувань кліщів у окремого працівника і частотою інфікування. Так, серед працівників, які вказали частоту присмоктувань кліщів 8 – 12 разів на рік, специфічні антитіла виявлені у всіх. Така ж залежність виявлена між тривалістю стажу роботи за умов високого ризику покусів кліщів і частотою інфікування.

Серед серопозитивних працівників виявлено значний відсоток осіб з високим рівнем специфічних антитіл класу IgG. Так, з 11 серопозитивних осіб у 7 осіб (63,6 %) коефіцієнт серопозитивності був високим (> 10). Такий високий рівень антитіл у значної частини працюючих можна було б пояснити бустер-ефектом внаслідок частого присмоктування кліщів і повторного інфікування бореліями.

Результати серологічних обстежень працівників лісництв, що розташовані в зоні Карпат, суттєво відрізняються від наведених вище даних, які отримані при обстеженні працівників лісництв ландшафтно-географічних зон Малого Полісся та лісостепу. Так, при дослідженні сироваток 44 працівників лісництв, які розташовані в карпатському регіоні не виявлено жодного випадку серопозитивності. Більш того, при опитуванні ніхто з працюючих не пам’ятав випадків присмоктування кліщів. Пояснення низької чисельності кліщів в зоні Карпат лежить, на наш погляд, в площині ландшафтної характеристики регіону, зокрема особливостей рослинного світу.