Зубач О.О., Шевченко Л.Ю. Біохімічно-морфологічні аспекти жовтяниці при лептоспірозі.

Досягнення і проблеми клінічної інфектології. Матеріали науково-практичної конференції і пленуму Асоціації інфекціоністів України. – Тернопіль, 2008. – С. 134–136.

Враховуючи високу частоту лептоспірозу (Лс) на теренах України, значну кількість важких жовтяничних форм та суттєвий рівень летальності, на нашу думку, цікавим є детальне вивчення механізму виникнення гіпербілірубінемії при цій патології. Адже, за деякими даними, рівень жовтяниці є одним з прогностично важливих факторів при Лс.

На базі ІКЛ м. Львова проведено клініко-лабораторне дослідження 94 випадків Лс (пацієнти лікувались протягом 2005-07 років). Чоловіків було 76 (80,8 %), жінок – 18 (19,2 %). Середній вік склав 47,9±1,59 років. Досліджували наступні показники: рівень гемоглобіну, еритроцитів, ретикулоцитів, тромбоцитів, осмотичну резистентність еритроцитів (ОРЕ), рівень загального білірубіну та його фракцій, загального білку, альбумінів та глобулінів, їх співвідношення, рівень фібриногену, сечовини, активність АлАТ, ЛФ, γ -ГТП в крові. Проведено автопсію у всіх летальних випадках, та біопсію у п’яти хворих.

Жовтянична форма хвороби спостерігалася у 71 пацієнта (75,5%). Летальність – 5 випадків (5,3%). У всіх померлих відзначено жовтяничну форму хвороби.

Аналізуючи отримані дані, ми виявили у більшості хворих анемію (Нв-99,47±1,92 г/л, еритроцити-3,26±0,53×1012). Також відзначена дещо вища за порогову кількість ретикулоцитів – 10,92±2,22‰. Виявлена наступна мінімальна ОРЕ – 0,46% NaCl при нормі 0,48% NaCl, максимальна – 0,32% NaCl. Рівень загального білірубіну в крові сягав 201±22,18 мкмоль/л (максимум – 948,3) із суттєвою перевагою зв’язаного білірубіну (співвідношення прямий/непрямий білірубін – 3:1), активність АлАТ склала 1,91±0,17 ммоль/л*год. Рівень загального білку – 64,97±0,66 г/л, з кількістю альбумінів 48,08±1,03%, глобулінів – 51,92±1,03% (коефіцієнт – 0,92). Фібриноген – 6,11±0,26 г/л, сечовина – 21,48±1,23 ммоль/л, активність ЛФ – 2,58±0,45 ммоль/год*л, γ-ГТП – 42,98±1,35 ОД/л.

В патогенезі жовтяниці при Лс присутній гемолітичний компонент, про що свідчить зменшення рівнів гемоглобіну та еритроцитів і деяке підвищення кількості ретикулоцитів. Проте, частка гемолітичної складової незначуща, оскільки та кількість білірубіну, що, ймовірно, утворюється із зруйнованих еритроцитів – мізерна. Про це свідчить перевага зв’язаного білірубіну. Паренхіматозний компонент в механізмі розвитку жовтяниці хоч і присутній, але, на нашу думку, не є визначальним. Це підтверджується несуттєвим підвищенням активності АлАТ, збереженням білково-синтетичної функції (нормопротеїнемія, адекватний синтез фібриногену, сечовини, тощо). Таким чином, можливо вважати, що найважливішим є підпечінковий блок на мікрорівні. Адже активність γ-ГТП та ЛФ несуттєво змінені, а це свідчить про практичну інтактність гепатоцитів, бо, як відомо, ці ферменти локалізуються на їх біомембранах.

Аутопсія та біопсія печінки при Лс підтверджують висновок, що базується на результатах лабораторних показників: окрім дискомплексації та дистрофії гепатоцитів, незначних некрозів окремих печінкових клітин, найсуттєвішим виглядає інтрацелюлярний білірубіностаз та інтракапілярний холестаз.